У перші кілька років перебування в Австралії Ендрю Гай з гордістю святкував День Австралії.
Ендрю, біженець із Південного Судану, ніколи не мав нагоди святкувати національне свято, тому з гордістю взяв участь.
Однак, починаючи дружити з місцевими членами аборигенної громади в Мельбурні, Ендрю почав сумніватися, чи правильно святкувати 26 січня.
«Підготовка до Дня корінного населення Австралії, а також після нього — це просто травматичне нагадування, і це те, що ми можемо зробити краще», — сказав він.
Я хотів би, щоб одного разу був день, коли всі австралійці, незалежно від свого походження, зможуть відчути потребу, а також щастя цього дня.
Кожного 26 січня Меггі Бланден та інші члени спільноти палава проходять маршем Елізабет-стріт у центральному діловому районі Гобарта, згадуючи своїх предків, які загинули в насильстві на кордоні, і протестуючи проти триваючого впливу колонізації.
Вона пам’ятає роки, коли вона та її родина зазнавали насильства з боку глядачів.
«Люди вишиковувалися на вулицях і кричали на нас, але цього більше не відбувається... Протягом багатьох років ми бачили, як багато людей почали приєднуватися до нас. У нас є союзники, які йдуть пліч-о-пліч з нами», — сказала вона.
У міру розпалу дебатів щодо Дня Австралії і Меггі, і Ендрю вірять, що вихід — це співпереживання та зв’язок.
«Я справді заохочую людей виходити та ближче познайомитися з нашими корінними жителями та їх прекрасною культурою та щедрістю», — сказав Ендрю.
«Таким чином ми будемо більше поінформовані про майбутнє та про такі дні, як День Австралії, для всіх нас».
«Коли ми збираємося разом, ми сідаємо і вчимося один в одного, ми стаємо найбільшими союзниками», — додала Меггі.
У цьому епізоді запитують: як правильно відзначити 26 січня, і чи можна пишатися Австралією та засуджувати несправедливість?
